Проводжало вчителя село

Кілька днів тому я втратила близьку по духу людину, однодумця, життєлюба і наставника – мою дорогу землячку Ніну Василівну Ляшко. А сьогодні я провела її в останню путь.

Частину свого життя Ніна пропрацювала учителем історії у Користівській школі і майже 20 років методистом Олександрійського районного відділу освіти. 

Вона виховала сотні талановитих учнів. І була прекрасним, закоханим у обрану справу, вчителем.

Її знали і любили усі: дорослі і діти.

Про це засвідчила і велелюдна царемонія прощання. Адже щоб провести свою рідненьку мамусю, сестричку, сусідку, колегу в останню путь, прийшло чи не усе село, з’їхались люди з ближніх і далеких сіл і містечок.

До останнього подиху Ніна вболівала за долю своєї рідної Неньки України і свого малого села.

Вона завжди пропагувала винятково життєствердні речі. Захоплювалася зеленим туризмом, мандрівками, краєзнавством, історією. Дуже любила життя і людей.

В останню путь її провели заупокійною літією, а поховали  на місцевому цвинтарі, у рідній Протопопівці, що на Кіровоградщині.