«Дружина Оксана і четверо дітей чекає на мене вдома, - каже 45-річний волонтер Сергій Качинський з Олександрії. –А я зараз в АТО. Два тижні тому підписав контракт. Поїхав туди на своєму мікроавтобусі. На сході зараз катастрофічно не вистачає транспорту і водіїв».
На фронт олександрієць пішов саме водієм. «Ремонтую військову техніку, підвозю снаряди, - говорить, - Поки тихо. Перемир’я. А місяць тому бійців масово обстріляли. Мало хто вцілів».
До служби в АТО Сергій був волонтером. І присвятив цій справі три роки свого життя. А потім, коли активність доброчинців в Олександрії стихла, вирішив: час йти на передову.
«Війна для мене розпочалася ще з Майдану. Потім я був на першій лінії оборони у Криму (місто Чонгар). Активно співпрацював з олександрійським «Славутичем». І зрештою – пішов у Координаційний центр волонтерів», - зазначає він.
«Війна для мене розпочалася ще з Майдану. Потім я був на першій лінії оборони у Криму (місто Чонгар). Активно співпрацював з олександрійським «Славутичем». І зрештою – пішов у Координаційний центр волонтерів», - зазначає він.
Щотижня з Іриною Кабановою чоловік накручував до 2 тисяч кілометрів в зону АТО. Доставляв солдатам на фронт все найнеобхідніше.
«Іра складала маршрут і домовлялася з солдатами, - каже Сергій - І ми їхали. Та відвідували з десяток пунктів. Передавали солдатам допомогу, як мовиться, з рук в руки".
Доправляли вантажі у 26, 28, 53, 72 бригади, батальйон "Київська Русь", 34-й та інші. У маршрутах завжди Донецька і Луганська область: Авдіївка, Дебальцеве, Сілідове, Майорськ.
"З Іриною ми побували у більшості «гарячих точок». Звичайно це наклало відбиток на моє подальше життя, - зізнається чоловік. - Мене постійно тягнуло в АТО. Хоча дружина через це дуже сварилася. Спершу - не пускала, а потім змирилася".
«Іра складала маршрут і домовлялася з солдатами, - каже Сергій - І ми їхали. Та відвідували з десяток пунктів. Передавали солдатам допомогу, як мовиться, з рук в руки".
Доправляли вантажі у 26, 28, 53, 72 бригади, батальйон "Київська Русь", 34-й та інші. У маршрутах завжди Донецька і Луганська область: Авдіївка, Дебальцеве, Сілідове, Майорськ.
"З Іриною ми побували у більшості «гарячих точок». Звичайно це наклало відбиток на моє подальше життя, - зізнається чоловік. - Мене постійно тягнуло в АТО. Хоча дружина через це дуже сварилася. Спершу - не пускала, а потім змирилася".
26 серпня Качинський підписав контракт на три роки. "Зараз я у своєму підрозділі, в селі Новоселівка, що поблизу Донецька. Займаюся переважко відновленням військової техніки. Й скажу так: тут дуже не вистачає інструменту, деяких автозапчастин, одягу, консервації. І все вище перелічене солдатам доводиться купувати за власний кошт. А що робити? Волонтерський рух зменшив оберти, а потреби залишилися ті ж самі».
Між іншим, до поїздки в АТО, Сергій завжди посилено допомагав бійцям. В селі Запоріжжя, що поблизу Олександрії, купив хату й організував невелике підсобне господарство. Розвів свиней, курей, баранів та передавав м'ясо на фронт. "Допомагав бійцям чим міг. - каже, - А зараз худобою замається мій старший син 18-річний Денис. Дружина з усім не встигає, бо на ній двоє малих дітей - 3-річна Софійка та 9-річний Максим. Від першого шлюбу я маю ще 26-річного Діму. З усіма дітьми приязні стосунки".
Фото надав Качинський.
Між іншим, до поїздки в АТО, Сергій завжди посилено допомагав бійцям. В селі Запоріжжя, що поблизу Олександрії, купив хату й організував невелике підсобне господарство. Розвів свиней, курей, баранів та передавав м'ясо на фронт. "Допомагав бійцям чим міг. - каже, - А зараз худобою замається мій старший син 18-річний Денис. Дружина з усім не встигає, бо на ній двоє малих дітей - 3-річна Софійка та 9-річний Максим. Від першого шлюбу я маю ще 26-річного Діму. З усіма дітьми приязні стосунки".
Фото надав Качинський.
Немає коментарів:
Дописати коментар