Олександрієць зводить об'ємні куполи до місцевих храмів

Олександрійський майстер 71-річний Віталій Теличко займається дуже незвичною справою. Він проектує та будує куполи до місцевих  храмів, і володіє непростою технікою їх відтворення. А почав цю справу з того, що у незвичний спосіб облаштував власній дім.

Ми зустрічаємося з ним у його затишному дворі в Олександрії - тут панує якийсь особливий спокій. Він демонструє мені спершу своє подвір’я. Показує гарну дерев’яну альтанку і велике барбекю у садку, де розпалює багаття.  А потім веде у свій дім, де всі меблі зроблені його руками. Вони виготовлені із кращих порід дуба, клена, горіха та шовковиці.

«Це батьківська оселя,- каже майстер.- дісталася мені у спадок. Йому ж прослужила 70 років. Потребувала ремонту. І я змушений був практично все замінити. Зніс деякі стіни. У залі звів великий камін, а при вході - маленьку баню, спроектував нові меблі, і чеканками оздобив стіни».

Та останні роки Віталій Миколайович займається не лише виготовленням меблів і будівництвом камінів, а й зводить церковні бані.  Збудував їх для трьох храмів. Тепер вони вилискують на Олександрійській церкві Анастасії та Федора при вході на центральне міське кладовища, у храмі Георгія Переможця в селищі Приютівка та церкві села Глинське Світловодського району.

-Як правило, з проханням встановити на храм гарний купол звертаються священники,- говорить майстер.- Великий об’єм роботи, наприкилад, ми виконали у церкві в Приютівці. Священик шукав бригаду, яка зможе зробити  і покрівлю, і дзвінницю, й сам купол. Для такої справи важко знайти підходящих спеціалістів і гарних підсобників теж. Але коли такі знайшлися, то ми повністю зводили всю верхню частину церкви. І відтворили її за моїм проектом. Всі робили вели на чималій висоті. А вже після того мене запросили змайструвати купол на церкві у Глинському. Я за роботу одразу взявся, бо вже багато чого вмів. До того будував куполи у церкві в Олександрії. 

  

Мій дід по мамі - Нікандр Сидорович Сагайдак славилися у Олександрії у 20 роки минулого сторіччя, був знаним столяром. Місцеві замовляли у нього елітні меблі, їздові брички і карети. Він виготовив не одне шикарне фортепіано.

І дід Віталія, і він сам, не вміє сидіти склавши руки, і зараз працює із світанку й до пізнього вечора. Та зізнається, що за життя освоїв багато професій. Досконало знає столярну справу, професійно обробляє  метал, кладе цеглу та камінь, вміє робити гарні дахи. А за фахом - вчитель фізкультури. Вважає, що такі здібності успадкував від Нікандра.

Свою розповідь продовжує, гортаючи фотокарти новозбудованих храмів і першим показує церкву Ільї пророка у селі Головківка Олександрійського району.

-Там 10-12 років тому вкладав граніт і займався його облицюванням. Верхи до церкви робили інші  хлопці, я на той час куполами не займався. А свою дорогу до Бога і до ремесла починав у літейному цеху моделювальником, далі була служив у армії, Кіровоградський педінститут і робота у місцевих школах. Пізніше став заступником директора з навчально-виховної роботи в ПТУ №17. Все життя паралельно займався столяркою і кладкою та ніколи без діла не сидів, - каже наостанок.