Піролізні котли

Піролізні котли

вівторок, 21 березня 2017 р.

Людина, яка несе по життю позитив



Олександрієць  Ігор Антоненко — один із небагатьох представників філософії щирої любові до своєї Батьківщини. Понад 10 років цей 35-річний чоловік практикував східні єдиноборства та філософію Айкідо і дійшов до розуміння високого та духовного. Однак останнє десятиліття він вимушено прикутий до візка. 



Тим не менше страшна травма його не зламала. Попри непрості наслідки, він і досі активно пропагує східну філософію та наголошує, що «її секрет полягає не в тому, як ви працюєте руками і ногами, а в тому, щоб бути в гармонії з собою та оточуючим світом». 

З Ігорем я познайомилась 5 років тому. Готувала матеріал в одне з місцевих видань. І після того ми потоваришували. Багато цінного, мудрого і життєво важливого я перейняла від нього. Та дізналася, що східним бойовими мистецтвами він зацікавився ще змалку. Відвідував секцію айкідо та рукопашного бою, які по-доброму його захопили і непомітно зробили життя яскравішим. Завдяки цим хоббі чоловік ставав сильнішим, як фізично, так і духовно. 

А згодом він отримав чорний пояс з айкідо. Брав активну участь у різноманітних показових виступах, а також всеукраїнських та міжнародних семінарах. І напевно, не полишив би цього виду спорту, аби не трагедія, що спіткала його у Москві та розділила життя на «до» і «після».
Перші роки після травми Ігор посилено займався відновленням здоров’я та реабілітацією. Надійною підтримкою і опорою у цьому йому була і залишається любляча матуся -  Галина Миколаївна.

А згодом він присвятив себе самоосвіті. Не опустив рук і намагався бути соціально активним і корисним. Пройшов курси комп’ютерної грамотності, навчився працювати з різними програмами, займався виготовленням відеороликів, обробкою фото, копірайтингом, був адміністратором та модератором різних інтернет-проектів. До всього ж,  займався підтримкою інтернет-магазинів, розробкою різноманітних сайтів,  та ще багато чим іншим.

Разом з тим Ігор долучився й до розробки соціокультурного блогу «Моя Україна. Ми–українці». І зараз технічно мені з ним допомагає. Та продовжує самовдосконалюватися. Постійно займається фізичними вправами, багато читає, пише і працює в глобальній мережі.

Також він бере активну участь у роботі Олександрійського місцевого осередку громадській організації людей з обмеженими фізичними можливостями «Віра». Був учасником групи активної реабілітації для інвалідів-візочників.

Абсолютно очевидно – Ігор сильний духом чоловік. І це я зрозуміла за роки нашого з ним спілкування. Він практично не проявляє нетерпимість до людей і будь-що уникає непорозумінь. Не намагається комусь щось довести, й не перестає дивувати життєлюбством, оптимізмом та почуттям гумору. Вміє жити «тут і зараз»,  завжди зосереджуючи свою увагу на теперішньому. Не боїться змін і відкритий до нових ідей. З ним завжди легко, просто і весело, адже це людина, що несе по життю позитив.



2 коментарі:

Розповісти друзям