Транспортна
дискримінація населення відбивається чомусь тільки на долях простих людей. А як
це стається? І чому я про це заговорила, зараз розповім.
В
осінньо-зимовий період я активніше користуюсь громадським транспортом. Живу на виїзді з міста, і тому дістаюсь додому 12, 18
чи 16 міськими автобусами. Але коли їх немає чи рейс вже пропустила, то під’їжджаю
сільським -«Косівським» чи «Протопопівським».
А нещодавно потрапила у ситуацію. Сіла в сільський ЛАЗ і наслухалась
від водія, що, мовляв, підвозити жителів міста він не збирається, бо є для
цього міський транспорт.
І що тут скажеш?! Як пасажир, я маю право вибору і хто може мене в цьому обмежити? Послугу оплачую! Тим більше, періодичність міського транспорту бажає
кращого. (А проблем, між-іншим, додає подекуди відсутність окремих вечірніх рейсів, зміна їхніх графіків). Та й
чому зрештою, я маю 30-40 хвилин чекати свій прямий маршрут, коли можу під’їхати паралельним?
Прикро,
що ніхто й на думці не тримає питання якості надання транспортних послуг. Натомість
діє банальний поділ пасажирів на «твій» - «мій», «міський» - «сільський». Життєва нісенітниця. А точніше - дурня.
При цьому ще й офіційне джерело Олександрійської
міськради обіцяє перевіряти транспортників, хто і кого підвозить і чиїх пасажирів перехоплює?! Де ви таке бачили у цивілізованому світі?! Де?
Інший
приклад транспортної дискримінації озвучує депутат Олександрійської районної
ради Світлана Кондус. З її слів, ситуація з перевезеннями на маршруті Олександрія-Войнівка так взагалі плачевна. Мало того, що автобуси старі і розсипаються на
ходу, так ще й рейси змістили, зізнається моя співрозмовниця. Найскладніше - увечері, коли перерва між маршрутами практично дві години. Хоча раніше цей проміжок був годинний. Ось вам - все для пасажирів, інтересами яких мало хто переймається.
Немає коментарів:
Дописати коментар