15 копійок Володимир Щеглюк продав за 200 доларів

 

Володимир Щеглюк має у колекції кілька сотень монет та папе­рових грошей. Найста­ріший експонат датується 1735 ро­­ком. Це — золота царська монета.

— Почав колекціонувати гроші у 10 років. Тоді випадково знайшов у бабусиному сараї 20 копійок 1928 року. Валялися на долівці за городнім реманентом. Бабуся нічого про них не знала. Знахідка мене збентежила і зацікавила, — каже 65-річний Володимир Щеглюк із Олександрії на Кіровоградщині. З 1964-го колекціонує монети та паперові гроші.

Має фах інженера-механіка. Працював за спеціальністю. В середині 1990-х почав займатися бізнесом — торгував побутовою технікою та посудом. Після виходу на пенсію організовує в місті змагання із шашок та шахів.

— Спершу збирав радянські бони — документи, які видає особа або установа на право одержання пред'явником певної суми грошей або інших цінностей, — розповідає чоловік. — Потім зосередив увагу на місцевих і приватних грошових випусках, які наприкінці 1980-х — початку 1990-х перебували в обігу паралельно з національною валютою. Внутрішні гроші друкувалися у друкарнях невеликими тиражами. Їх легко можна було підробити, бо крім штампу, жодних засобів захисту не мали. Довго полював за банкнотами колишнього колгоспу імені Карла Маркса у Новій Празі. Вони оранжево-червоні, у лівому куті зображені корівки.

Найстаріший експонат з колекції Щеглюка датується 1735 роком. Це — царська золота монета.

— Якийсь час в Олександрії аферисти підробляли царські монети, — каже Щеглюк. — Робили це в підпільному цеху, де мали спеціальні прес-форми і штампи. Фальшивомонетники виходять на колекціонерів і пропонують свій товар. Мені робили такі пропозиції. Відразу відмовлявся. У поліції неможливо довести, що тобі підсунули фальшиву монету, документально такі операції не фіксуються. Монети і зараз підробляють частіше за паперові гроші, бо захисту для них немає. Якось один підприємець запропонував купити 20 копійок 1958 року. Вирішив спочатку сфотографувати і перевірити, чи справжні. Звернувся за консультацією до досвідченішого боніста. Той подивився на світлину і відразу сказав: підробка. Продавцю повідомив, що його товар фальшивий. Почав викручуватися: "Нічого не знаю. Це син мене підставив".

Згадує, як за $200 – 5,6 тис. грн — продав 15 копійок 1980 року.

— Міг би вторгувати і більше, якби знав, що ці монети — цінні. Їх випускали з двома аверсами (лицьова сторона монети, "орел". — ГПУ). У другому варіанті зірка мала широке проміння, а на колосках були остюки — за це мають назву "волохаті". До грошової реформи їх відчеканили небагато, тому вважають рідкісними. Монету купив донецький колекціонер, якому це було відомо. На знак подяки надіслав каталог з інформацією про рідкісні монети Радянською Союзу.

Радить починати збирати теперішні копійки.

— Українські монети виготовляють зі сплавів латуні, алюмінію та бронзи, — каже. — З часом вони, як і решта, стануть цінними. Їх уже можна відкладати.