«У нас відсутнє
якісне водопостання. Самі,
як могли, провели труби і користуємося водою, але зробили все кустарним
методом, -
розповідає 54-річний Володимир Дмитрик, завідувач
закладу. Очолює його
17 років. - Потім лопнула каналізація і ми знову самостійно її
полагодили. Так вирішуємо усі проблеми. Маємо потреби у придбанні бойлера,
ремонті ганку та будівництві пандуса. А ще дуже дороговартісним є обігрів
закладу. Здійснюємо його за допомогою електроконвекторів, бо інших варіантів не має.
Амбулаторія працює
з 1995-го. Що робити з такими закладами, коли багато ОТГ по Україні
подали проекти на будівництво нових? У сусідній Протопопівці вже й відкрили. Ми ж знаходимося
за 18
км від неї. Обслуговуємо 4
села - Бутівське, Занфірівку, Костянтинівку та Миронівку Світловодського
району. Населення невелике, але загалом 900 осіб. Нам
також підпорядкований Костянтинівський ФАП.
Зараз
знаходимося у структурі Центру первинної медико-санітарної допомоги
Олександрійського району, але з наступного року наші потреби зможе
дофінансовувати Приютівська громада, - продовжує Дмитрик. - Сподіваюся,
що вже зараз її керівництво це
врахує. За
таких умов почнемо працювати повноцінно, бо вже задекларував 900 пацієнтів,
– каже він. - У нас є кабінет сімейного лікаря, оглядовий та
дитячий, палати денного стаціонару, а також невелика аптека із мінімальним
асортиментом.
Заклад підключений до Інтернету і має новий комп’ютер. Але
набрати необхідні 1800 пацієнтів на місці я не зміг, сільрада мала. Був
змушений декларували охочих із сусідніх сіл. Іншим лікарям довелося робити теж
саме. Справа у тім, що на одних територіях бракує людей, а на інших медиків. У
таких умовах виконати поставлені державою плани – нереально. Як результат, це
вдалося зробити лише одиницям.
У самій амбулаторії
штат – невеликий. Тут нині працює один сімейний лікар, дві медичних сестри
загальної практики і одна молодша сестра та водій».
Родина Дмитриків - Володимир та Анна - лікар і медсестра - здоров’ям бутівчан опікується 17 років. При потребі
дружина також ходе на виклики, займається декларуванням та виконує всі
доручення чоловіка.
«Ми обслуговуємо
велику кількість чорнобильців, називаємо «спецконтингентом». Всі - колишні
жителі зони відчуження - переселенці з Народицького та Олевського
районів Житомирської області. Їх у нас близько 400. Мають змогу лікуватися у
стаціонарі. Отримують також безкоштовні рецепти за системою виплати компенсацій
в урядовій програмі «Доступні ліки». Але виписаних рецептів людям катастрофічно не вистачає».
Ще одним нагальним
питанням для Дмитрика є забезпечення якісної роботи Костянтинівського
ФАПу. Там наразі немає фельдшера і на півставки працює лише санітарочка. Знайти
людину складно, бо їхати працювати у село з міста ніхто не хоче. Проїзд в
один бік обходиться 25
грн.
Прийом у самому ФАПі
лікар веду раз на тиждень. Його дуже виручає
медичний транспорт, який зараз терміново треба «перевзути», бо їздить на літній
резині. Тричі приймає пацієнтів у Олександрійській районній амбулаторії.
«Добре, що маємо медичний
автомобіль, і при потребі легко
дістатися до пацієнта та транспортувати куди потрібно. Але
щомісяця на нього отримуємо лише каністру бензину, тому доводиться залучати
спонсорів, або ж пальне оплачують самі пацієнти», - зазначає лікар.
Наразі медпрацівники
амбулаторії чекають наступного року, коли бюджет сільської ради
об’єднається і перейде на баланс громади. Тоді органи місцевого
самоврядування зможуть більше їм допомогти, аби медики працювали на належному
рівні.
Довідково
Володимир Дмитрик –
лікар з 30-річним стажем роботи на селі. Вищу освіту здобув у
Дніпропетровському медінституті. З 1987-го інтерн у Червонокам’янській дільничній
лікарні, за рік головний лікар в Ульянівській амбулаторії, а з 2002-го у
Бутівській.
Написано спеціально для "Сільського вісника".
Фото умовне.
Немає коментарів:
Дописати коментар