Вікторія Косяк має вищу юридичну освіту. Закінчила Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. До цього працювала в міліції, потім керуючою справами виконавчого комітету Приютівської селищної ради, а в жовтні 2020-го була обрана депутатом Олександрійської міської ради, зараз її секретар. Разом з чоловіком Валерієм виховує 9-річного сина Ігоря. В’язанням захоплюється 10 років.
– В’язати почала у 6 років. Навчила - тітка, але лише спицями і лише елементи одягу. Іграшками зайнялася у 2011-му, коли пішла у декрет, - розповідає 38-річна олександрійська майстриня Вікторія Косяк. - Передивлялася в інтернеті різні майстер-класи та відео-уроки. Мені стало це цікаво. Саме тоді вперше взяла до рук в’язальний гачок і почала в’язати. Звичайно, спочатку іграшки були трохи примітивні. Ніяких складних конструкцій не робила. Тоді пробувала в’язати й спицями, але гачком отримується значно краще, і цікавіше. Ним легше зробити багато різних утяжок, щоб краще відтворити риси обличчя ляльки. Зробила висновок, що елементи одягу в’язати взагалі простіше, ніж окремі іграшкові деталі.
-Нитку купую тільки у
інтернет-магазинах, - продовжує вона, - бо так у рази дешевше, ніж брати в
Олександрії. І переважно польську, німецьку чи турецьку. Але через постійну
занятість часу на в’язання катастрофічно не вистачає.
Я сама підбираю колір іграшок, вигадую різні образи, інколи використовую шаблони. Але за роки в’язання
навчилася робити це просто з картин. Часто придумую дизайн сама.
Багато чого залежить від настрою. Буває таке,
що щось навіює і починаю в'язати. Зараз, наприклад, в’яжу колекцію жаб, і
колекцію незвичайних героїв з інтернет-гри - еманхасів. Мені їх підказує мій
син, навіть кольори підбирає. Але, щоб сказати, що я приділяю багато уваги
кольорам, то ні. Я починаю в'язати, і це саме приходе. А інколи роблю героїв із сучасних комп’ютерних ігор, що син радить. Він сам захоплюється моїми
іграшками, хоча здавалося б - хлопчик. Звичайно, ляльками не грається, але у
нього є свій символ, який я зв’язала і він завжди носить його з собою.
Різні іграшки я вив’язувала для родичів, знайомих, багато дарувала чи віддавала на благодійність. Різні випадки були, але кілька запам’яталося найбільше. Так, наприклад, дівчина, яка живе в Україні для своїх знайомих та друзів, які колись емігрували в США, замовила набір з іграшок за мотивами мультику «Жил был пес». Я повністю підготувала цю колекцію і ми відправили її до США. В’язала більше місяця, бо там персонажів дуже багато, хотіла щоб були дуже схожі на мультяшних. Навіть перев’язувала. Потім туди надіслала, а вони виставили на камін і милувалися, були такі задоволенні. Цікаво та приємно було бачити їхні фото зі своїми іграшками.
А була така історія, коли у Дніпрі хлопець познайомився з
дівчиною, і попрохав, щоб зв’язала ляльку для неї, але схожу на нього. Хотів
подарувати її на заручини. Казав, хочу зробити пропозицію і подарувати чудесну
іграшку. А у тієї дівчини була своя
улюблена лялька, і він прислав мені її фото, щоб я розмір підібрала, і щоб у
неї було дві схожих. Зв’язала ляльку у веснянках з рудим волоссям, як у нього.
І він подарував. Вони були дуже задоволені, і я теж щаслива, адже вгодила із
замовленням.
До всього ж, деякі іграшки колекціями я передавала на благочинність. Якісь конкурси влаштовували у Олександрійській центральній міській бібліотеці, запрошували у художню галерею, 20-ту школу, тощо. А вже на шкільних ярмарках кошти збирали діткам хворим на онко. А от останній рік таких заходів не було, бо ковід завадив, хоча всі й чекали.
Також багато іграшок я дарую знайомим, інколи в’яжу на замовлення. Кожному подобається, коли результат його праці приносить радість. Це стосується і мого захоплення. За 10 років найбільша моя в’язана колекція склала 60 іграшкових собак, які вив’язала у 2018-му. А так по країні і за кордоном розійшлися сотні й тисячі моїх м’яких іграшок.
Фото - Вікторія Косяк
Немає коментарів:
Дописати коментар