Михайло Бондар зібрав понад три тисячі монет і купюр.
Гроші манять
із дитинства. З друзями грав у "стінку": кидали монети об стіну.
Перемагав той, чия копійка відскочила найдалі. Було шкода погнутих монет. Цілі
вимінював у хлопців на жуйки і марки.
Колекціонуванням
зайнявся на початку 1970-х, коли став працювати в "Стройбанку". За
першу зарплату купив спеціалізовану літературу. Вивчив особливості нумізматики
й боністики. Маю півсотні довідників і каталогів. Деякі з них можна знайти в
продажу чи на інтернет-аукціонах, інші – тільки в букіністичних лавках чи
магазинах раритетних книг. В одній такій крамниці купив два каталоги. У них
систематизовані купюри, починаючи з 1368 року.
Першу купюру
колекції знайшов на горищі батьківської хати. Це – царський червінець 1917
року. Цінна купюра, бо підкріплена золотом.
- Михайло Бондар, 65 роки, банкір. Народився 22 грудня 1954-го в селищі Теплик на Вінниччині. Батько – військовий, мати – бухгалтер. Навчався в будівельному технікумі та гірничо-рудному інституті. Має диплом інженера-будівельника. За фахом не працював. Влаштувався в Кіровограді в Стройбанк. Паралельно закінчив Криворізький інститут регіонального управління та економіки. Був заступником керуючого Ексімбанку. 1995-го очолив кіровоградське відділення Правексбанку. Любить подорожувати й рибалити. З 7 років колекціонує гроші. Має понад 3 тис. монет і купюр. Улюблені книжки – про історію походження грошей, фільм – ”12 стільців” Леоніда Гайдая. Мешкає в Кропивницькому. Одружений. Має доньку Анну.
Гроші для зібрання шукаю переважно на
блошиних ринках. Найчастіше – закордонних, бо часто подорожую. Інколи торгуюся
чи вимінюю на щось своє. Продавці не розповідають нічого цікавого про товар.
Історію купюр дізнаюся з довідників. Маю в колекції гроші з 90 відсотків
існуючих держав.
Кожна країна зображає на грошах національних
героїв. Про них нескладно знайти інформацію. Важче дізнатися про дизайнерів,
які створювали купюри. Ці дані закриті.
На грошах не можна зображувати кого завгодно,
бо валюта буде нестійкою. Гривню не чекає нічого доброго. Тарас Шевченко був
кріпаком, Григорій Сковорода – бідним філософом, Леся Українка – хворою. Валюта
з їхніми портретами приречена. На гривнях є лише одна успішна постать –
Володимир Великий. Він хрестив Русь, має славну біографію.
На доларах зображені ті, хто мав системні
здобутки, а не поодинокі успіхи. Це – президенти США. На британських фунтах –
чоловіки. Є лише одна жінка – королева Єлизавета, яка успішно править країною
60 років. Сьогодні фунт – найстабільніша валюта.
Маю колекцію "грошей одного дня".
Такі з'являлися в країнах, де була гіперінфляція: Німеччині, Італії, Україні.
Вирізняються хіба кількістю нулів. Є купюри номіналом сто тисяч, мільйон,
трильйон. Тримаєш у руках пачку грошей, а купити за них нічого не можеш. За
часів Петра I за мідний п'ятак можна було придбати корову. А під час інфляції
за мільйон рублів – кілограм цукру.
Найцінніші – дореволюційні банкноти. На них
зображені цар Петро І та імператриця Катерина II. Ці гроші підкріплені золотом.
У ті часи за три-чотири купюри можна було купити невеличке місто.
У дореволюційні часи кожна губернія мала свої гроші. У мене є банкноти Одеси, Єлисаветграда, Житомира та Кременчука.
Подобається збирати радянські монети. Хочу, щоб у колекції були всі – різних років і номіналу. Є рідкісні, які випускали в обмеженій кількості. Наприклад, монети Криму, Святої Єлизавети, золоті монети Олімпійських ігор 1980 року. Зараз одна така вартує 55–60 тисяч гривень.
Колекцію зберігаю в робочому кабінеті в головному відділенні Правексбанку в Кропивницькому. Ні від кого не приховую. Всі охочі можуть побачити гроші, потримати.
Банкноти і монети не розділяю за видами та роками. Лише за країнами, де вони ходили. Деякі зберігаю в спеціальних альбомах або футлярах, рідкісні – у рамках під склом. Висять на стіні кабінету.
Не раз мою колекцію хотіли купити. Пропозиції не розглядаю. Жоден експонат не продаю. Лише міняю, коли маю однакові.
Автор: Наталія Луценко
Немає коментарів:
Дописати коментар