31-річна киянка Веліна Вайткунайте мріє створити перше в Україні соціально-відповідальне
виробництво пастили. Планує
працевлаштувати туди, таких як і сама,
матерів-одиначок.
Родом жінка з Білої Церкви, за фахом соціолог. Вищу освіту здобула у
Київському політехнічному інституті і працювала у сфері соціології до того, як
піти у декрет. Зараз самотужки виховує двох доньок - 8-річну Милославу та
5-річну Дарину.
-У листопаді минулого року запустила кампанію на українській
краудфандинговій платформі «Спільнокошт», - розповідає. - Прагну зробити
наступний крок у розвитку власного бізнесу з виготовлення натуральних
солодощів. За 10 днів проєкт зібрав необхідні для старту 50 000
гривень. Це допоможе працевлаштувати одну жінку та
придбати нове обладнання для виробництва пастили.
Взагалі ж, платформа «Спільнокошту» об’єднує між собою людей, які мають
якусь мету, але їм потрібен майданчик, аби говорити про це і шукати своїх
благочинців. Якраз там і опублікувала свою кампанію. Вона розрахована на три
кроки. Перший це масштабування. І пошук жінки, яка буде моєю помічницею, а
також зміна технічного обладнання, яке потрібно для виробництва. Наступні
другий-третій крок це буде пошук необхідного приміщення та робота з упаковкою і
дизайнером. Акцент робитиметься на швидше і якісніше виробництво, й економію
часу.
Компанія на «Спільнокошті» ще триватиме кілька тижнів. Тому швидкого
освоєння грошей не буде.
Уже п’ять років вдома Веліна висушує фрукти та ягоди, чаклує з горіхами й
медом, додає спецій і трав (головне — жодного цукру, борошна та хімії). Фасує
все це в паперові пакети й розсилає по українських та європейських адресах.
Ціни вважає доступними.
Вперше солодощами зайнялася у селі Христанівка на Полтавщині. Після
народження Дарини мешкала там рік. Чоловік з пологового не забрав. А приютили знайомі
- Орест та Оксана, які мали фруктовий сад. Там були гарні умови для
виготовлення пастили.
А потім Веліна вирішила їхати до столиці. Орендувала квартиру і знову
зайнялася улюбленою справою.
-На
першій сушарці цей процес займав ледь не добу, все було важко і довго, до того
ж, маленькі діти поряд. Я швидко втомлювалась. Запал був ривками — тиждень
попрацюю, два відпочиваю. Моїми першими клієнтами були друзі, і, якщо чесно, я
не знаю, як вони це їли. Сильно мене любили, - каже співрозмовниця.
Ідея масштабувати свій
бізнес фонила вже давно. І у
2017-му мала
домовленість з інвесторами, детально прописаний бізнес-план і першу працівницю.
Але через кілька місяців відмовилася з ними співпрацювати. Від спільних знайомих
потім дізнавалася, що багато з тих, хто довіряв їм свій бізнес взагалі «попали на гроші».
Згодом Веліна намагалася працювати в офісі, виховувати дітей і
робити пастилу,
але поєднувати
все і одразу не змогла.
Ідея зібрати кошти на платформі з’явилась в однієї з подруг,
коли вона укотре хотіла замовити пастилу, а Веліна відповіла «пастили більше не
буде, я зачиняюся». Над проєктом довго
не думала, давно знала, як усе має бути.
-Ми
зняли відео, зробили фото. Не знали, чи хто підтримає, але підписники миттєво зреагували. Мій «Спільнокошт»
показав мені, що я не сама. Це було щось нереальне. Хоча були й коментарі, що я
збагатюсь. Але проект
«Спільнокошту» ще не завершений, він розбитий на три етапи. Коли закінчиться,
почну шукати за містом виробництво.
А зараз невеликі об’єми реалізує через «живі» столичні кавярні, та
фейсбук-мережу.
Немає коментарів:
Дописати коментар