- Саша почав хворіти у 3 роки, коли пішов у дитсадок. Влітку 2018-го виявили пухлину мозку. Після операції син три місяці не говорив. В онкодиспансері проходив курс хіміотерапії. Йому стало краще. А торік Саша знову пожалівся, що в нього заболіла голова. Обстеження показало ще більшу пухлину, ніж була до цього. В листопаді його прооперували. Але вже пішли метастази. Правий бік у сина паралізований. Він не говорить. Тільки щось белькоче та пише пальчиком на планшеті, - розповідає 53-річна Галина АНДРІЙЧУК із села Шишківка Кіцманського району на Буковині. Її син 6-річний Олександр має рак мозку четвертої стадії. Шансів на порятунок лікарі не дають.
Нині Галина Андрійчук виховує двох хворих дітей. Крім Олександра, має ще доньку 13-річну Тетяну. Вона - інвалід дитинства. У неї «заяча губа» і немає піднебіння. Найближчим часом її мають прооперувати. До того коштів на операцію не мали, і в тяжчому стані був Саша, тому займалася більше ним. Говорить Таня непогано, і всі її слова мамі зрозумілі. Але для сторонніх її мова буває не дуже внятною. Також хоча в неї «заяча губа» їсть вона нормально. Втім, коли була менша все доводилося збивати на блендер.
- Після лікарень додому повернутися не могла, бо чоловік випиває і
знищується над нами. І зараз знаходиться в запої. Якщо не вийде, то доведеться
розлучитися. Бо коли Сашу оперували Таню доводилося лишати на старшу дорослу сестру - каже жінка. - Ми опинилися у притулку
"Місто добра". Тут маємо моральну і фінансову допомогу, можемо
підлікуватися. У Саші була мрія - працювати у поліції. Він написав про це на
своєму ґаджеті. Аби його ощасливити, волонтери з "Міста добра"
вирішили втілити її в життя. До притулку приїхали кілька десятків поліцейських
машин. Саші пошили костюм поліцейського. Перевдягнули і в інвалідному візку
вивезли до 80 правоохоронців, які чекали на нього. Саші подарували жетон,
посвятили у поліцейського і запросили на патрулювання. Син мав обрати авто, в
якому їздив на виклики із поліцейськими. Він був щасливий. Поїздка зайняла 5-10
хвилин. Під час неї поліцейські розповідали йому про особливості патрулювання.
Обряд посвяти, можна казати, проходив швидко, бо Саша не ходячий. Після всього
писав на планшеті, що дуже задоволений.
Зараз же його кожен новий день проходить у ліжку, адже він не ходить. Правий бік у нього паралізований. Весь час лежить, але інколи просить почитати книжку. Також на планшеті грає в ігри та дивиться мультики. Інколи книжку читаю йому не я, а старша сестра Танюша.
Спеціально для "Газета по-українськи".
Немає коментарів:
Дописати коментар